Жив був один тато, який жив з донькою Маренкою та сином Єнічком.

Жили вони в хатинці посеред лісу.

Татусь працював лісорубом, і діти часто ходили з ним до лісу, коли він працював.

Поки він рубав дерева, діти гралися в лісі і ласували лісовою суницею та чорницею.

Одного разу вони зайшли дуже далеко і не могли знайти дорогу додому.

Вони блукали лісом, кликали тата, плакали. Шукали, але знайти не змогли.

Коли стало поночі, Єнічек виліз на дерево і подивився на ліс.

Вдалині він побачив світло. - Мабуть, це наша хатинка! - закричав він Маренці.

Діти попрямували за світлом і невдовзі дійшли до хатинки.

Але це була не їхня хатинка. Ця хатинка була повністю зроблена із пряника.

Діти зраділи! Вони вже були голодні, тому обережно відламали від хатинки шматок пряника.

Раптом з тріском відчинилися двері. Діти злякалися.

З хатинки вийшла бабуся. Вона запросила дітей до хатинки, пригостила їх їжею та запропонувала ночівлю.

Але це не була добра бабуся, це була зла відьма.

Вона зачинила дітей у погріб, щоб відгодувати їх і потім з'їсти.

Дітям вдалося вибратися через вікно і втекти.

Вони бігли темним лісом, тікали і тікали, поки вистачало сил.

Раптом вони опинилися перед іншою хатинкою. І це була їхня хатинка!

З хатинки вибіг тато. Він обійняв обох дітей, і всі були раді, що вони знайшлися.

І відтоді вони ніколи не випускали один одного з очей.

Bol raz jeden otecko, ktorý mal dcérku Marienku a synčeka Janka.

Bývali v chalúpke uprostred lesa.

Otecko pracoval ako drevorubač a deti s ním často chodili do lesa.

Kým on rúbal stromy, deti sa hrali v lese a pochutnávali si na lesných jahodách a čučoriedkach.

Jedného dňa sa zatúlali príliš ďaleko a nevedeli nájsť cestu domov.

Blúdili lesom, volali na otca a plakali. Hľadali, ale nevedeli ho nájsť.

Keď sa zotmelo, Janko vyliezol na strom a rozhliadol sa po lese.

V diaľke uvidel svetielko. „To bude určite naša chalúpka!“ zakričal Marienke.

Deti sa vydali za svetlom a čoskoro naozaj prišli k chalúpke.

Nebola to však ich chalúpka. Táto bola celá postavená z perníkov.

Deti sa potešili! Boli už hladné, a tak si z chalúpky opatrne zobrali kúsok perníka.

Zrazu sa s buchnutím otvorili dvere. Deti sa naľakali.

Z chalúpky vyšla babička. Pozvala deti do chalúpky, ponúkla im jedlo a nocľah.

Nebola to však dobrá babička, bola to zlá čarodejnica.

Zavrela deti do komory, aby si ich tam vykŕmila a potom ich mohla zjesť.

Deťom sa podarilo preliezť okienkom a utiecť.

Bežali tmavým lesom, utekali a utekali, ako najrýchlejšie vedeli.

Zrazu sa ocitli pred ďalšou chalúpkou. A bola to ich chalúpka!

Z chalúpky vybehol otecko. Objal obe deti a všetci boli šťastní, že sa opäť našli.

A už nikdy sa nespustili z očí.