На одній фермі жила мама-свинка з трьома поросятами.

Старше порося було старанним і завжди допомагало мамі, а двоє інших були ледачими й ніколи нічого не робили так, як треба.

Коли поросята підросли, вони пішли у світ.

Але перед цим мама їм нагадала, що слід остерігатися злого вовка.

Поросята бродили по полонинах, лісах і полях, граючись і пустуючи. Минули весна та літо, настала холодна й дощова осінь.

Тож поросята вирішили побудувати хатинки.

Усі троє знайшли місце на одному пасовищі неподалік одне від одного. Вони приготували пилку, молоток, цвяхи, дошки, відро, сокиру, лопату, рулетку та інші інструменти й почали будувати.

Перше поросятко було ледачим й не хотіло носити деревину та каміння, щоб побудувати будиночок, тому швидко збудувало солом’яну хатинку.

І друге порося не захотіло носити каміння та цеглу, тому побудувало собі хатинку з дерева.

Третє  порося було більш охочим до будівництва. Воно наносило цегли й почало завзято будувати. Порося знало, що цегляна хатинка найбільш надійна.

Двоє його братів насміхалися над ним: „Якби ти будував, як ми, то хатинка вже давно була б готова!“

Не минуло багато часу, як на галявині з’явився голодний і злий вовк. Поросята злякалися й поховалися по своїх хатинках.

Вовк прийшов до солом’яної хатинки й покликав порося. Коли воно не вийшло, він набрав повітря й дмухнув на хатинку. Уся солома розлетілась, а хатинки як і не було.

На щастя, перше порося встигло сховатися в дерев’яній хатинці свого брата.

Вовк прийшов до дерев’яної хатинки. „Не бійтеся, поросята, виходьте, будемо гратися“, – покликав він.

Коли поросята не відповіли, він набрав повітря, дмухнув, але нічого не сталося. Дерево було важче за солому. Тоді вовк набрав ще повітря, дмухнув, і хатинка розвалилася.

Переляканим поросятам вдалося втекти до цегляного будиночку.

Вовк побіг до третьої хатинки й почав дути. Він дув-дув, дув-дув, а хатинка ні з місця.

Двоє поросят злякалися, але третє заспокоїло їх: „Не бійтеся, мій дім міцний, вовк сюди не потрапить!“

Вовк на мить замислився, потім розігнався та налетів на хатинку з усією силою. Але вона й не похитнулась. Вовк не здавався. Він виліз на дах і спробував спуститися по димарЮ.

Порося швиденько розпалило піч. Вовк заліз у димар, обпалив хвоста, а дим почав виїдати йому очі. Вовчисько злякався, впав з даху та втік.

Тож третє порося виявилось розумнішим за вовка. Вовчисько з того часу більше не з’являвся на пасовищі.

Поросята жили разом у цегляній хатинці. Перші два порося більше не лінувалися й робили все так, як слід.

Na jednom statku žila prasačia mamička so svojimi tromi malými prasiatkami.

Jedno mamičke vždy pomáhalo a bolo šikovné, ale ďalšie dve boli lenivé a nikdy neurobili nič poriadne.

Keď prasiatka vyrástli, vydali sa do sveta.

Než odišli, mamička im pripomínala, že si musia dať dobrý pozor na zlého vlka.

Prasiatka sa túlali po lúkach, lesoch a medzi poliami, hrali sa a vyvádzali. Ubehla jar, leto a začala chladná a daždivá jeseň.

Preto sa prasiatka rozhodli, že si postavia domčeky.

Všetky tri prasiatka si našli miesto na jednej čistinke neďaleko od seba. Pripravili si pílu, kladivo, klince, dosky, vedro, sekeru, lopatu, meter a ďalšie náradie a začali stavať.

Prvé prasiatko bolo lenivé a nechcelo sa mu ťahať drevo a kamene na stavbu domčeka, preto si rýchlo postavilo domček zo slamy.

Ani druhému prasiatku sa nechcelo ťahať kamene a tehly, tak si postavilo domček z dreva.

Tretiemu prasiatku dala stavba najviac zabrať. Nanosilo si tehly a pustilo sa s chuťou do stavania. Vedelo, že tehlový domček je najbezpečnejší.

Jeho dvaja bratia sa mu posmievali: „Keby si staval ako my, domček by bol dávno hotový!“

Netrvalo dlho a po čistinke sa túlal hladný vlk. Prasiatka sa zľakli a schovali sa do svojich domčekov.

Vlk prišiel k domčeku zo slamy a volal na prasiatko. Pretože nevyšlo von, nadýchol sa a fúkol do domčeka. Všetka slama odletela a domček bol preč.

Našťastie sa prvé prasiatko stihlo schovať v drevenom domčeku svojho bračeka.

Vlk prišiel k domčeku z dreva. „Nebojte sa, prasiatka, poďte von, budeme sa hrať,“ volal.

Keď sa prasiatka neozývali, nadýchol sa, fúkol, ale nič sa nestalo. Drevo bolo ťažšie než slama. Tak sa vlk nadýchol viac, fúkol a domček sa rozsypal.

Vystrašené prasiatka stihli utiecť do domčeka z tehál.

Vlk pribehol k domčeku tretieho prasiatka a začal fúkať. Fúkal zo všetkých síl. Domček sa mu však zrútiť nepodarilo.

Dve prasiatka sa báli, ale tretie ich utešovalo: „Nebojte sa, môj domček je pevný, sem sa vlk nedostane!“

Vlk chvíľu premýšľal, potom sa rozbehol a do domčeka celou silou narazil. Ten sa ale ani nepohol. Vlk to nechcel vzdať. Vyliezol na strechu a chcel sa spustiť komínom.

Prasiatko rýchlo zakúrilo v peci. Keď vlk vliezol do komína, spálil si chvost o oheň a oči mal plné dymu. Zľakol sa, spadol zo strechy a utekal preč.

Tak tretie prasiatko vlka prekabátilo. Ten sa od tej doby už nikdy na čistinke neukázal.

Všetci žili spoločne v domčeku z tehál a prvé dve prasiatka už neboli ani trochu lenivé a všetko robili tak, ako sa má.